ДОСЛІДЖЕННЯ АСИНХРОННОГО ЕЛЕКТРОПРИВОДА З ЧАСТОТНО-ЗАЛЕЖНИМ ІНДУКЦІЙНИМ РЕОСТАТОМ

Автор(и)

  • A. M. Syanov Дніпровський державний технічний університет, м. Кам’янське, Україна
  • O. S. Kosukhina Дніпровський державний технічний університет, м. Кам’янське, Україна
  • O. V. Kosukhin Дніпровський державний технічний університет, м. Кам’янське, Україна

DOI:

https://doi.org/10.31319/2519-2884.35.2019.46

Ключові слова:

асинхронний двигун, індукційний реостат, перетворювач частоти

Анотація

Проблема зниження кратності пускового струму й споживаних потужностей існувала з моменту створення асинхронного двигуна. Вона вирішувалася різними шляхами. Один з них полягав у зміні електромагнітних параметрів обмотки ротора асинхронного двигуна, а другий у включенні додаткових пускових реостатів. Стаття присвячена розробці математичної моделі індукційного реостату для оптимізації електромагнітних параметрів при живленні від напруги підвищеної частоти. Основне завдання дослідження передбачало зменшення кількості міді в індукційному реостаті та розробку електроприводу з можливістю керування електромагнітними параметрами індукційного реостату.

Згідно з математичними моделями індукційного реостату, реалізованими в програмному середовищі Ansys, результати дослідження показали, що вдосконалення конструкції індукційного реостату в напрямку скорочення масогабаритних показників є технічно можливим і економічно доцільним.

Дослідження електромагнітних параметрів індукційного реостату при
 живленні від перетворювача частоти виявило, що збільшення частоти
 напруги живлення дозволяє зменшити кількість витків в котушці
 індукційного реостата в два рази, при цьому електромагнітні
параметри будуть відповідати параметрам індукційного реостата
при живлені від обмоток ротора. З результатів математичного
моделювання електропривода встановлено, що зміна частоти струму
живлення в роторному колі асинхронного двигуна типу МТВ-412-8 від
2 до 200 Гц призводить до розширення діапазону зміни опору
 індукційного реостату, який становить 0,45-7,6 Ом, і дозволяє
обмежити величину пускових струмів асинхронного двигуна.
В подальших дослідженнях передбачається  забезпечення
 автоматичного керування індукційного реостату в залежності від
режиму роботи.

Посилання

Ключев В.И. Теория електропривода. Москва: Энергоатомиздат, 2001. 704с.

Яуре А.Г., Певзнер Е.М. Крановый электропривод. Москва: Энергоатомиздат, 1988. 344с.

Вербовой А.П., Вербовой П.Ф., С’янов О.М. Проектування асинхронних двигунів. Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2013. 528с.

Качура О.В., Количев С.В., С’янов О.М. Індукційні реостати з покращеними масогабаритними показниками для асинхроних двигунів з фазним ротором. Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2011. 209с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-26

Номер

Розділ

Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка