ДОСЛІДЖЕННЯ СПОСОБІВ ПОВЕРХНЕВОГО ЗМІЦНЕННЯ ПОВЕРХОНЬ КОНСТРУКТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Анотація

На сьогоднішній день вирішення питань підвищення надійності, економічності та ресурсу деталей і вузлів машин, агрегатів, відповідальних конструкцій вимагає застосування матеріалів, здатних працювати в різних агресивних середовищах, в умовах перепаду температур і тисків, підвищених вібрацій, при змінних контактних, ударних, статичних навантаженнях і т.д. є дуже актуальними і своєчасним. Багато параметрів виробу визначає стан поверхневого шару матеріалу, з якого його виготовлено.

Відомо, що втрати, пов’язані з виходом з ладу машин та іншого обладнання через знос тих чи інших деталей, величезні [1]. При цьому, очевидно, що використання дефіцитних і дорогих конструкційних матеріалів в усьому обсязі доцільне. Існує велика кількість традиційних методів загартування, які мають свої особливості, переваги і недоліки. У зв’язку з цим метою цієї роботи є проведення порівняльного аналізу існуючих способів поверхневого зміцнення деталей машин.

Основною відмінною особливістю методів поверхневого зміцнення висококонцентрованими джерелами нагріву є можливість отримання швидкостей нагріву і охолодження матеріалів, які на кілька порядків перевищують значення, характерні для традиційних методів зміцнення, що сприяє отриманню зміцнених шарів з недосяжним раніше рівнем експлуатаційних властивостей.

У процесі численних досліджень встановлено, що швидкість охолодження поверхневого шару металу, структура і властивості зміцненої зони визначаються в першу чергу ступенем локалізації введення тепла в оброблюваний виріб (в пляма нагріву). Від цього залежать найважливіші для практики чинники: величина залишкових напруг і деформацій, необхідність застосування додаткових охолоджуючих середовищ, продуктивність обробки, техніко-економічні показники.